Емілі Дікінсон прожила життя в Амгерсті, штат Массачусетс, і за життя майже нічого не опублікувала — менше десятка віршів, більшість із них змінені редакторами. Після її смерті в саморучно зшитих зошитах знайшли майже 1800 віршів.
Її вірші короткі, формально дивні й точні щодо найбільших тем: надії, горя, часу, внутрішньої погоди одного розуму. Нині її разом із Вітменом вважають одним із двох голосів, що заснували американську поезію.
Оскільки так багато рядків ходить у перекручених версіях, Дікінсон тут редагують з особливою обережністю: RiseHush подає її вірші за номером Франкліна, а листи — за датою, і відхиляє численні листівкові рядки, хибно їй приписані.